Поради батькам
10 жовтня - День психічного (ментального) здоров’я
В рамках Дня психічного здоров’я у ЗДО №7 "Волиняночка" практичним психологом Наталією Воробей був проведений практикум з використанням "Календаря турботи про себе" Світлани Ройз для відновлення внутрішніх ресурсів учасників освітнього процесу. Подані практики з ресурсних листівок можна використовувати у будь який час або за потребою.
2024-2025 н.р.
Рекомендації для батьків "10 кроків для успішної адаптації дитини до дитячого садка" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/9880699be10165c567c4858c887f5cb4.docx
Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/417beee8b68a2082b61c505cab07324b.docx
Консультація для батьків "Переглядаємо з дітьми мультиплікаційні фільми по-новому" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/0e6029d92e8fe12d1cbaf61b7e9c06e3.docx
Рекомендації для батьків "Емоції в житті дитини" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/d22d10036d1794a700eafc125b30727c.doc
Консультація для батьків "Що таке інтелектуальна готовність дитини до школи?" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/ece5eea6b4bbfbcae557ee3c64f18704.docx
Консультація для батьків "Психічне здоров`я дитини: збереження та зміцнення" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/499ff8a80c6ec9aae06e871907390d79.docx
Консультація для батьків "Булінг в дитячому садку - міф чи реальність" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/f4ab251c413816d5d57d30975748b92d.docx
Рекомендації для батьків "Емоційне благополуччя дитини в сім`ї" http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/6df1da93c79701c615817fae91bbf521.docx
Чим зайняти дитину вдома на час карантину: п'ять ненудних занять
"Ні, "дивитися мультики" поради не буде. Діти дошкільного віку дуже люблять все пробувати на смак, щось розглядати, довго обмацувати, слухати цікаві звуки, а ще дуже незвично розпізнати що-небудь на запах – підключити всі п'ять почуттів дитини, щоб влаштувати ненудні ігри вдома.
Слух
Найпростішою розвагою може бути розпізнавання звуків дому та вулиці, якщо відкрити віконце. Якщо прислухатися, то можна почути і виділити шуми, які просто не помічаємо в щоденній рутині.
Добре запропонувати малюкові зібрати вдома різні предмети (це можуть бути деталі від конструктора, посуд, кошики, подушки, стільчик). Допоможіть підібрати їх з різних матеріалів і розмірів. Візьміть ударний інструмент (паличка для суші, ложка, барабанна паличка) і запропонуйте постукати і послухати звук кожного предмета, називаючи його.
А наступним етапом буде розпізнати звук, не дивлячись на предмет, по якому стукає мама або тато. Це дуже захоплююче і корисно. Розвиває увагу, пам'ять, вдосконалює знання про навколишній світ і, звичайно ж, слух.
Зір
Тут ми можемо запропонувати закріпити кольори і відтінки. Досить взяти будь-який предмет в руки і знайти до нього якомога більше предметів у кімнаті, схожих за кольором. Далі можна навіть влаштувати змагання серед членів сім'ї. А ще розсортувати за кольорами веселки і зробити відкриття за кількістю відтінків різних кольорів.
Тактильні відчуття
Найбільший орган людини – це шкіра. Величезну кількість занять можна придумати на поліпшення і розвиток тактильних відчуттів. Можна ж предмети розпізнавати не тільки на дотик руками по контурах, а ще й носиком, щічкою, а ніжками і взагалі самим захочеться спробувати. Можна брати клаптики тканини різної текстури та якості, предмети побуту, одяг в цілому, іграшки. Зав'язавши очі, називаємо, що це за предмет, де лежав, для чого використовуємо. Якщо це тканини, то можна з закритими очима знаходити пари шматочкам.
Запах
Скільки років дитині – стільки й ароматних "речей" потрібно підібрати (напр., чай, лимон, яблуко, часник тощо). Чим цікавіше і докладніше ви підберете продукти – тим веселіша гра. Інгредієнти потрібно покласти в будь-які непрозорі клаптики тканини або коробочки -баночки. Якщо дитині більше 4 років, то можна й очі зав'язати.
Завдання №1: розпізнати все на запах.
Завдання №2: знайти пару кожному аромату із запропонованих.
Зробіть виклик собі і спробуйте повторити те ж, що запропонували дитині.
Також можна грати в "їстівне – неїстівне", але на запах. Закрити очі і розпізнавати так "предмети" і "продукти". Розвиваємо почуття нюху, пам'ять, увагу, моторику.
Смак
Якщо це не діти, які постійно тягнуть все до рота (це перша ознака того, що головним сенсорним почуттям у нього є саме смак), то непогано б спробувати удосконалити і це вміння.
Не обов'язково все пробувати на язик. Можна ще згадувати смаки і описувати їх, а також фантазувати і змішувати в думках. А пізніше по-справжньому змішати і спробувати те почуття, що називається "очікування – реальність". Все під наглядом і контролем дорослих, звичайно!
А ще можна залучити маленького помічника до приготування будь-якої страви. Дати спробувати всі або майже всі складові на смак, а потім разом покуштувати готову страву і обговорити, який же продукт проявив себе яскравіше за всіх.
Варіантів для веселого, цікавого і захоплюючого розвитку вдома просто мільярди. Вся навколишнє середовище – це привід для розвитку. І діти обов'язково візьмуть для себе все, що їм потрібно для пізнання світу, але ми – дорослі, можемо грамотно облаштувати і організувати цей простір, щоб діти розвивалися гармонійно, згідно з внутрішніми природними потребами.
Будьте здорові Ви і Ваші діти!
Адаптація дитини до ЗДО
Типові батьківські запитання
Чи потрібно йти в дитячий садок?
Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось з 1,5 року (яслі), хтось із 6 (школа). Але в тому чи іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік 3 роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор з ними. Хоча є випадки, коли півторарічна дитина, йде в садок легше, ніж малюк у 4, а у шестирічного першокласника нерідко виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут відіграє важливу роль темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватися з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадоволено, а меланхолік – з недовірою.
Навіщо йти в садочок?
Якщо Ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихнути» в садок, дитина починає ще більше впиратись Вашому рішенню, а це – сльози та істерики зранку. Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок – це найкраще, що наразі може статися в житті Вашого малюка. Важливо, якщо Ви наважилися й обрали садок, добре ставитися до всього: харчування, групи, вихователів. І пам’ятайте: позитивний настрій мами – це позитивний настрій дитини.
Як підготуватись до садочка?
Для того, щоб малюк хотів іти в садок, у нього має бути мотив. Батьківський аргумент «там дітки, будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжечко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафці. Фантазія вихователя теж відіграє велику роль – адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?
Як піти вперше ?
До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкорегувати режим дня – раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і забирати малюка з садка повинні тільки мама чи тато. Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: Ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй впевненості.
Що робити, коли «не хочу!»
Під час адаптації малюка до садочка є період, який називають «етапом новизни». Іншими словами, дитина залюбки ходить 3-5 днів, а потім… «не хочу, не піду!» Як правило, за попередні дні батьки вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати дитину і цілувати, іншими словами, компенсувати вашу розлуку.
Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляїться. Причина такої поведінки може ховатися в сім’ї. Малюк втомився від неуваги, відсутності спільних ігор, а тут ще й у садочку насварили або невдалося подружитися з ровесниками. Часто буває, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту, допомоги. Сварити й соромити її не слід – потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації. Особливо важко звикають діти, яким удома все дозволялось, а в садочку потрібно звикати до порядку, заборон – це малюку, звичайно не довподоби.
Як бути далі?
Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку потрібно, щоб мама вранці зарядила його позитивною енергією, хорошим настроєм. Адже так хочеться разом з мамою хоч 5 хвилин полежати в теплому ліжечку. Насолодитись її обіймами і ніжними словами. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий настрій може йтися? Увечері дитина також прагне уваги. Адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася – і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо в батьків телесеріал, прибирання, прання, то і засинає дитина з істерикою, обділена увагою найрідніших людей, та й встає «не з тої ноги», а далі – за звичним сценарієм. Потрібно вміти тримати емоційний баланс дитини – поцілувати, пригорнути, погратися з нею, порозмовляти.
Пам’ятка «Перші кроки до дитинства»
Дуже важливо налаштувати малюка на зміни в його житті. А відповідно, про вступ у дитячий садок треба говорити в сім’ї як про подію радісну, очікувану і в жодному разі не порівнювати це з покаранням. Ні в якому разі не можна залякувати дитину садком, погрожувати: «Не будеш слухатись – віддам до дитсадка», а потім, коли дитина вже відвідуватиме дитячу групу, погрожувати залишити її в садку, якщо вона не перестане плакати або вередувати. Це викличе страх в дитини перед ДНЗ і, звісно, погіршить її адаптацію.
Крім того, варто вилучити зі своєї мови вирази: «Не бійся!», «Не соромся!» і ін. Завдання батьків – підтримувати дитину, а не її страхи. А тому, «не помічайте», що дитина боїться, поводьтеся так, ніби нічого не трапилось. Цим Ви вбережете дитину від зайвих хвилювань. Ваша впевненість передасться вашому малюкові і зробить його сильнішим, сміливішим.
Разом допоможімо малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку! Адаптація, тобто звикання, - явище двояке. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, дратівливість, неспокій з боку батьків, передаються дітям, й адаптація ускладнюється.
Прийміть кілька практичних порад:
- Виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі, «прикрашайте» їх особливими знаками;
- Пошийте «чарівну сумочку», заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які належать дорослим. Ці предмети пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;
- Принесіть 1-2 улюблених іграшки, книжки, тарілочку, горщик (у разі потреби);
- Станьте спільником і помічником вихователеві;
- Запросіть додому діток, з якими потоваришував малюк;
- Організуйте спільну стінну газету, спілкуйтесь з іншими батьками дітей, які відвідують цю групу; діліться та переймайте досвід.
- Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що Ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому якусь іграшку, яка сподобалась дитині, їх же потрібно повернути, а це – серйозний привід для зустрічі завтра!
- Щоб у дитини склалось бадьоре, життєрадісне ставлення до дитсадка, поясніть малюку, що новий для нього дім – об’єктивна потреба, що він росте, стає дорослішим. Наголошуйте: «Ти великий хлопчик (дівчинка), (зазвичай 2-3 річні діти цим дуже пишаються) настав час іти до садка, бо лише маленькі дітки сидять вдома з мамою, а великі, як ти- ходять у дитячий садок так само, як тато і мама на роботу». Розповісти, що в садочок приймають тільки дорослих і хороших діток, з якими весело і цікаво гратися. Бажано при зустрічі зі знайомими, родичами розповідати з гордістю про те, що «наш син (донька) уже дорослий і ходить у дитсадок».
- Слід створити вдома оберігаючий режим: раніше вкладати дитину спати, пропонувати улюблену їжу, не годувати насильно;
- Створити умови для спокійного відпочинку дитини вдома: не водити в гості, не приймати у себе галасливі компанії, бо дитина й так переобтяжена враженнями, не варто ще більше перевантажувати його нервову систему.
Дитина в ситуації розлучення батьків
Родина для дорослих і дітей означає зовсім різне. Дорослі створюють сім`ю самі, це їхній вибір, їхнє рішення. Вони прагнуть до спільного життя – і починають його. Для дитини все це – передісторія його існування, щось, що було дуже давно й не могло бути інакше.
І якщо розлучення для дорослих – це хворобливе, малоприємне, часом драматичне переживання, на яке вони йдуть із власної волі, то для дитини розлучення – це руйнування середовища проживання. Це землетрус і війна водночас.
Для дорослих, які розлучаються, гама почуттів змінюється від повної депресії до відчуття польоту й довгоочікуваного звільнення.
Переживання дітей змінюються в діапазоні від млявої депресії, апатії до різкого негативізму, агресії на оточуючих дорослих і однолітків та демонстрації незгоди з думкою батьків.
Декілька рекомендацій для батьків:
Не з`ясовуйте стосунки(особливо на підвищених тонах) у присутності дітей. Безумовно, малюк в будь-якому випадку відчує, що між його батьками щось не так, але краще захистити дитину від зайвих негативних емоцій і переживань.
Будьте чуйними. Якщо ви твердо вирішили розлучитися, дитину треба поступово підготувати до того, що тепер у вашій сім`ї відбудуться значні зміни. Спокійно розкажіть малюку, що батьки вирішили жити окремо, але обидва його люблять і будуть продовжувати любити не менше, ніж раніше. Повідомте про це дитині заздалегідь і, бажано, кілька разів, щоб вона звикла до думки про зміни.
Пам`ятайте про взаємоповагу. Як правило, розлучення супроводжується конфліктами й з`ясуванням стосунків. Намагайтеся позбавити цього дитину. Навіть, якщо ви вже зробили крок від любові до ненависті, відгукуйтеся про свого «колишнього» шанобливо.
Що відчуває дитина, коли батьки розлучаються?
Діти залежно від віку по-різному розуміють ситуацію розлучення батьків.
Дитина до півроку практично не помічає змін і забуває одного з батьків за кілька днів при достатній увазі інших родичів.
У дитини від півроку до двох з половиною років може часто й різко змінюватися настрій у зв`язку з відсутністю одного з батьків.
А з півтора років розлучення може викликати страхи (і, навіть, провокувати відставання в розвитку).
Діти 3-6 роківвідчувають важке емоційне потрясіння. Вони не розуміють причини розлучення, можуть вважати себе винними в трагедії, обіцяють виправитися, якщо батьки помиряться. Вони зазвичай дуже переживають через те, що не можуть змінити ситуацію. Стають тривожні й невпевнені у своїх силах. Адже для старших дошкільнят особливо важлива стабільність, оскільки вони переживають вікову кризу, за якою слідує перехід на новий етап – вступ до школи.
Розлучення батьків дошкільник може переживати без зовнішніх ознакзанепокоєння й хвилювання. Тому для зняття внутрішньої напруги корисні є спільні з мамою (татом) ігри, казки, складання історій, ліплення, малювання – усе чим подобається займатися дитині. Головне в цих заняттях – надати дитині право вибору тематики й сюжетів ігор і призначати ролі всім гравцям, а також повністю сприймати її переживання. Це дає можливість виражати в більш безпечний спосіб будь-які сильні руйнівні емоції.
Як батьки можуть допомогти дитині відновити душевну гармонію:
Насамперед дитину слід звільнити від почуття провини. Дорослі повинні пояснити, що тато розлучився з мамою, а не з нею, і, незважаючи на розлучення, продовжує любити її.
Дитині треба дозволити переживати печаль і ставитися з розумінням до її емоційного стану.
Якщо батьки не надають «першої допомоги», дитина залишається віч-на-віч зі своїми переживаннями. Зовні все спокійно, але всередині дитини відбуваються значні переживання й страхи, про які вона не говорить дорослим. І це не вирішує конфлікт, а лише змінює стан дитини – вона стає замкнутою або агресивною, часто хворіє, відчуває труднощі у навчанні, спілкуванні з однолітками й дорослими.
- Усім родичам необхідно дотримуватись нейтральної позиції.
- Постарайтесь зберегти нормальні відносини з «колишніми». Дружнє спілкування мами і тата навіть після розлучення допоможе дитині (та й вам) впоратися з багатьма життєвими труднощами.Не шантажуйте свого колишнього чоловіка дитиною! У такій ситуації бажання самоствердитися й показати характер реалізується на короткий час, а душі дитини наноситься шкода на все життя…
- Намагайтеся якийсь час проводити всією сім`єю. Якщо ви, незважаючи на розлучення, зберегли з колишнім чоловіком цивілізовані стосунки, у вихідні можна всім разом сходити, наприклад, у кафе, парк або театр. Час, проведений одночасно і з мамою, і з татом, переконає дитину в можливості нормального людського спілкування в різних ситуаціях і навчить її доброзичливих взаємин.
Психологічна вправа «Пташенята»
(визначення прихованої тривожності у дитини в ситуації розлучення батьків)
Дорослий розповідає дитині історію: «У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама й маленьке пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздо впало вниз. Усі пташки опинились на землі. Тато підлетів і сів на одну гілку, мама полетіла й сіла на іншу. Що робити пташеняті?
Уважно вислухайте відповіді дитини. Найчастіше діти говорять: «пташеня теж летить і сідає на яку-небудь гілку», «Полетить до мами, бо воно злякалось», «Полетить до тата, бо він сильніший», «Залишиться на землі. Оскільки воно не вміє літати,але буде кликати на допомогу й тато (або мама) прилетить і забере його».
Ознаками прихованої тривожності дитини є такі відповіді:
- «Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі»,
- «Спробує злетіти, але не зуміє»,
- «Помре від голоду (або від дощу, холоду тощо)»,
- «Про нього забудуть, і хто-небудь наступить».
Діти сприймають навколишній світ таким, який він є. Приклад життя, спілкування, ставлення до світу – це головне, що дає дитині сім`я. Вона задовольняє найважливіші психологічні потреби – це безпека й захищеність, спілкування й довіра, безумовна любов і прийняття.
Розлучення батьків – завжди травма для дитини. Скільки б не минуло років, навіть, дорослі називають розлучення батьків одним із найважчих спогадів дитинства.
Розлучення – це та реальність. До якої потрібно бути готовими й змінити яку неможливо. Але можна її трохи пом`як шити, і різкий стрес зробити сумним переживанням.
Бажаю дітям і їхнім батькам жити в щасті, любові й гармонії!
Підготувала практичний психолог ДНЗ№7 Доновська Н..Я.