ЗДО №7, ”Волиняночка”
Володимир-Волинський, Волинська область

Рекомендації для педагогів

Майстер - клас "Дихаємо правильно - легко розмовляємо" 

13 лютого був проведенний майстер - клас "Дихаємо правильно - легко розмовляємо"

           

 

Дидактичні ігри на артикуляцію звуків

Дидактичні ігри на артикуляцію свистячих звуків [с], [с'], [з], [з']:

Гра 1. «Чарівний гномик».
Мета. Формування правильної артикуляції звука [с], [с'], [з], [з'].
Хід гри
До дітей приходить гномик, якого зачарувала чарівниця і він не може правильно вимовляти слова. Щоб його розчарувати діти повинні правильно повторити все, що він каже: са, сі, зу, су, се, зі, зо, си, су, за.

Гра 2. «Веселі змійки».
Мета. Формування артикуляції звука [з], [з'], [с], [с'].
Хід гри
Діти уявлять себе змійками і промовляють - с-с-с, потім м'яко - с'-с'-с'. Раптом змійкам набридло тільки сичати і вони вирішили госно промовляти - з-з-з; з'-з'-з'.

Гра 3. «Повітряна кулька».
Мета. Формування артикуляції звука [с].
Хід гри
Діти стають в коло і «здувають» і «надувають» кульку зі звуком с-с-с, сходячись і розходячись  в колі.

Гра 4. «Веселі звуки».
Мета. Формування артикуляції звуків [з], [з'], [с], [с'].
Хід гри
До дітей в гості приходить ведмедик-пустун. Він не хоче тільки ревіти, а хоче навчитись говорити інші звуки. Він вимовляє звук с, а в нього виходить м'яко с'. Діти повторюють артикуляцію звуків, вчать ведмедика говорити. (те саме зі звуками [з], [з']).

Дидактичні ігри на артикуляцію шиплячих звуків [ш], [ж], [ч], [щ]:

Гра 1.  «Лялька спить».
Мета. Формування артикуляції звука [ш].
Хід гри
Дитина тримає на руках ляльку і колихає її. Після слів вихователя «Лялька заснула» дитина прикладає пальчик до рота і промовляє: ш-ш-ш.

Гра 2. «Бджілки».
Мета. Формування артикуляції звука [ж].
Хід гри
Діти-бджілки промовляють ж-ж-ж. На слова вихователя «дощ почався» діти замовкають і закриваються руками. На слова «Сонечко вийшло» знову промовляють ж-ж-ж.

Гра 3. «Паровозик».
Мета. Формування артикуляції звука [ч], [ш].
Хід гри
Діти імітують рухами паровоз і промовляють ч-ч-ч-ч. На сигнал вихователя (піднята рука) паровоз зупиняється: ш-ш-ш.

Гра 4. «Пузир».
Мета. Формування артикуляції звука [ш].
Хід гри
Аналогічно до гри «Повітряна кулька», тільки діти вимовляють звук [ш].
Дидактичні ігри-вправи на артикуляцію сонорного звука [р].

Гра 1. «Мотоцикл».
Діти сидять на стільчиках і імітують їзду на мотоциклі: р-р-р.

Гра 2. «Вертоліт».
Діти імітують політ вертольота. Руками імітують рухи мотора і промовляють: р-р-р.

Гра 3. «Ведмідь».
Імітація ревіння ведмедя.

Гра 4. «Собака».
Імітація гарчання собаки.

Дидактичні ігри на артикуляцію звуків [дж], [дз].

Гра 1. «Бджілки і джмелі».
До дітей в гості прийшли казкові бджілка і джміль. Вихователь пропонує звернутися до них їх мовою, промовляти: дж-дж-дж.

Гра 2. «Чарівні картинки».
Вихователь пропонує дитині розглянути картинки, де зображено бджілку, дзеркало, джерельце, джмеля і голосно назвати їх.

Гра 3. «Чарівний гномик».
Діти допомагають гномику, якого зачарувала зла чарівниця, і який тепер вимовляє лишезвуки дз, дж, промовляючи їх правильно.

«Культура мовлення вихователя у формуванні мовленнєвої 

особистості дитини»

Усе, що людина бачить перед собою, що потрапляє в людську свідомість, набуває форми слова. Мова як система знаків фіксує знання про світ, що оточує людину. Вона виступає важливим чинником усвідомлення власного "Я" людини, дає їй змогу виразити своє ставлення до навколишнього світу, до самої себе. Мова виражає психологічне єство особистості, є основним засобом спілкування, виконує комунікативну функцію. Педагогічна діяльність ґрунтується передусім на засадах спілкування. Поза цим процесом важко уявити діяльність вихователя. 

За допомогою слова вихователь, як і кожна людина, виражає, утверджує себе й одночасно впливає на інших.Слово педагога — це основний інструмент, знаряддя його діяльності. Людина, яка майстерно володіє словом, здатна досягти великих успіхів у своїй діяльності. Слово має таку силу, що може і ранити, і вбити людину, вилікувати і врятувати її. Народна мудрість говорить: "Шабля ранить тіло, а слово — душу", "Людське слово гостріше за стрілу", "Живе слово дорожче за мертву букву", "Кулею попадеш в одного, а словом влучиш — у тисячу", "Вітер гори руйнує, слово народи піднімає", "Мова — знамено, дружини водить".

Особливої уваги найтоншому інструменту педагогічної діяльності — слову — надавав В.О. Сухомлинський. У статті "Слово про слово" Василь Олександрович розмірковував: " В руках вихователя слово — такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в руках скульптора. Як без скрипки немає музики, без фарби і пензля — живопису, без мармуру й різця — скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки. Слово — це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність".

Треба зважати на умови, за яких мовленнєва діяльність вихователя буде ефективною. Професійне мовлення вихователя має відповідати передусім вимогам культури мови. Володіння мовною культурою є важливим показником вияву інтелігентності, освіченості, вихованості особистості. А педагог в усьому має бути взірцем для своїх вихованців.

Мова як сутність виявляється в мовленні. Засобом мовлення забезпечується функціонування мови. Продуктивність і ефективність мовленнєвої діяльності педагога залежить від того, наскільки вона відповідає нормам сучасної літературної мови — орфоепічним, граматичним, синтаксичним, стилістичним. Сюди варто віднести й інші норми — логічність, чистота, виразність, лексичне багатство тощо.

Ефективність педагогічного мовлення багато в чому залежить від його спрямованості на конкретного вихованця чи групу дітей. На перший погляд,вихователь, виголошуючи монолог, має усвідомлювати, що його мовлення має бути перед усім своєрідним діалогом між своїм "Я" й вихованцями. З цією метою педагог вдається до певних мовних засобів, підсилюючи мовлення словами: "ми розглядаємо", "пригадайте", "подумайте над", "зверніть увагу".

Щоб успішно керувати своїм голосом, ефективно його використовувати, вихователь має знати позитивні й негативні риси власної голосової діяльності. Характеристика гарного голосу: приємний, вібруючий, спокійний, добре модульований, низького тембру, довірливий, теплий, мелодійний, турботливий,упевнений, дружній, насичений інтонацією, виразний, природний, багатий, наповнений, звучний, доброзичливий.

Характеристика поганого голосу: гугнявий, різкий або скрипучий, хриплий, дрижачий, високого тембру або пронизливий, плаксивий, із задишкою, нерішучий, уривчастий, занадто гучний, занадто тихий і нечутний, безбарвний,пафосний, саркастичного тону, невпевнений, монотонний, напружений, слабкий, нудний.

Важливою передумовою ефективності мовленнєвої діяльності вихователя є володіння її технікою, компонентами якої є: голос, дикція, темп, ритм, інтонація, паузи. Названі компоненти — це своєрідна акустична система "відтворення людини людиною". Вони виконують важливі функції, зокрема: створюють імідж людини, сприяють виявленню її індивідуальних психічних особливостей, передають емоційний стан мовця.

Володіння технікою мовлення є не лише важливим компонентом загальної та педагогічної культури вихователя, але й передумовою позитивного сприймання його вихованцями і колегами.

Без сумніву, увиразнення мовлення вихователів є надзвичайно важливим аспектом мовленнєвої роботи з дітьми. Адже дошкільники, наслідуючи оточення, переймають не лише всі тонкощі правильної вимови, інтонації, граматичної будови речень, але й ті недоліки, які є в мовленні дорослих. 

А отже, від культури мовлення вихователя залежить культура мовлення дітей, а збагативши мовлення вихователя, маємо шанс створити висококультурне мовленнєве середовище для вихованців.

Методика використання загадок в роботі з дітьми

За змістом загадки повинні відповіда­ти завданням всебічного розвитку, містити виховну думку, відповідати віко­вим і психологічним особливостям дітей, бути доступною.

Основа для відгадування загадок — достатньо повні уявлення про предмети і явища, тому необхідно враховувати досвід дітей, як колективний, так і індивідуальний.

Загадка повинна мати повну і точну характеристику предмета або явища, опис типових ознак. Вона повинна бути цікавою, грамотною, образною, мати ігровий характер.

Для дітей молодшої групи характерне емоційне сприймання. В молодшому віці активно розвиваються увага, па­м'ять, яка стає наочно-образною, фор­мується уява. Завдяки цьому на основі словесного опису діти можуть створити образ предмета.

Тематика загадок обмежена невели­ким життєвим досвідом дітей. Це загад­ки про іграшки, свійських тварин, деякі предмети домашнього вжитку, продукти харчування. Загадки можуть мати підказку.

Загадки для дітей молодшої групи по­винні бути лаконічні, з яскравими харак­теристиками, конкретними образами, не повинні бути докладними.

У дітей молодшої групи ще малий життєвий досвід та не сформоване абстрактне мислення, тому часто вихо­ватель сам дає відповідь на загадку. Бажано відгадку показати, використавши малюнки, іграшки тощо і обов'язково ще раз повторити текст загадки. Діти будуть запам'товувати загадку і наступ­ного разу самі її відгадуватимуть.

Діти середнього дошкільного віку вміють виділяти в предметах різні якості і властивості (форму, колір, вели­чину, матеріал, смак, запах, призна­чення та ін.), порівнювати предмети між собою.

Відповідно до програми виховання в дитячому садку, діти цього віку знайом­ляться з особливостями овочів, фрук­тів, характерними ознаками тварин, вчаться спостерігати явища природи, дізнаються про призначення предметів домашнього вжитку, транспорт.

Тематика загадок: свійські і дикі тва­рини, предмети домашнього вжитку, одяг, їжа, явища природи, засоби пере­сування.

Загадки можуть бути докладні, як роз­повідь про предмет. Можна добирати загадки з простими порівняннями і про­зорими метафорами

Скатертина біла весь світ накрила. (Сніг)

Подібні образні засоби зрозумілі дітям завдяки великій зовнішній подібності. Дітям середньої групи вихователь інакше підносить загадку. Він її загадує, допомагає відгадати і разом з малюка­ми з'ясовує, що саме підказало відгад­ку. Тексти загадок вивчаються з дітьми в другу половину дня під час індивіду­альної роботи. На кінець середньої гру­пи з дітьми можна проводити розваги на основі загадок.

Старші дошкільники знайомляться з живою і неживою природою, спостеріга­ють за тваринами, птахами, комахами, їх поведінкою, способами життя. Вони слідкують за ростом і розвитком рос­лин, збирають плоди і насіння, відміча­ють зміни погоди.

У дітей поглиблюються знання про працю людей, знаряддя праці, про транспорт, техніку та її призначення.

Тематика загадок: тварини, птахи, ри­би, комахи, рослини, явища природи та їх закономірності, предмети вжитку, знаряддя праці, засоби пересування, зв'язку, інформації, спорт, людина, гра­мота, книга. Характеристика предмета може бути короткою, але одна з ознак має бути характерною:

Не гавкає, не кусає, А до хати не пускає. (Замок)

Діти старшого дошкільного віку не просто відгадують загадку, а вже самі повинні пояснити, чому саме така відгадка. Діти можуть загадувати загад­ки один одному. Доцільно проводити «Вечори загадок», розваги з елемента­ми змагання,літературні вікторини. Дітей навчають складати описи-загад-ки. Щоб опис-загадку інші діти змогли відгадати, вона повинна бути образ­ною, яскравою, точною. А наявність у дітей необхідних вмінь, знань, навичок буде залежати від роботи вихователя з малюками і його творчого підходу до роботи з загадками.

Таким чином, при добиранні загадок для дітей дошкільного віку необхідно враховувати:

  • відповідність тематики загадок виховним і освітнім завданням і життєвому досвіду дітей;
  • повноту і конкретність характе­ристики предмету чи явища;
  • доступність мови і ступені складності художнього образу;
  • тип логічної задачі і характер розумової операції при відгаду­ванні
  • Загадки широко використовують на заняттях, як складову частину і на спеціальних заняттях на загадування і відгадування загадок, в побутовій і ігровій діяльності.

Для закріплення знань про характерні ознаки предметів, їх призначення, спо­соби використання загадки — не­замінний засіб. Використання загадок на заняттях — один з важливих прийомів навчання. Вони входять до всіх занять з різних розділів програми.

Як правило, широко використовують­ся загадки на заняттях з розвитку мовлення дітей: під час спостережень, екс­курсій, екскурсій-оглядів, бесід, розгля­дання картин, читання художніх творів, опису предметів, слухання радіо, під час дидактичних ігор.

Загадки використовують як прийом, який спонукає до засвоювання знань, необхідних для спостережень. Наприклад, в молодшій групі перед спостереженням за рибкою пропонується загадка:

  • Скляний будинок на вікні
  • З прозорою водою,
  • З камінням і піском на дні,
  • І з рибкою золотою  (Акваріум)

Вихователь запитує: «Хто впізнав цей будинок? Як він називається? Чий це будинок? Хто в ньому живе? » Після того діти уважно розглядають рибку і акваріум.

Загадки використовують не тільки на початку і в процесі спостережень. Їх можна використовувати як закінчення і узагальнення процесу спостереження.

1.Екскурсію-огляд групової кімнати доцільно проводити з використанням загадок про предмети, які є в кімнаті. Початок заняття – розглядання предметів із запитаннями: «З чого зроблені предмети? Для чого вони потрібні? Чим вони схожі або відмінні?». Продовження заняття – загадування загадок про предмети (акваріум, годинник, книгу).

Використовуються загадки під час розповідання, читання художніх творів. Наприклад, під час розповідання казки «Рукавичка» запитують у дітей, які вони знають загадки про тварин, що жили в рукавичці. Можна загадувати загадки про героїв літературних творів, діафільмів, мультфільмів. 

  • У старшому віці проводяться спе­ціальні заняття на загадування і відгадування загадок. їх може бути кілька видів, різноманітних за своєю структурою, найчастіше такі заняття прово­дяться у вигляді дидактичних ігор: «Назви квітку», «Хто тут живе?», «Магазин», «Зберемо посилку», «Відга­дай».

Наприклад, гра «Добери відгадку». На великих картках написані загадки про час, а на невеличких смужках папе­ру — відгадки. Це може бути оформле­но в малюнках. Діти читають (або запи­тує вихователь) і добирають до загад­ки відгадку.

  • Що іде, не рухаючи з місця? (Час)

З метою навчити дітей самостійно складати загадки проводиться гра «Відгадай». Вихователь розкладає на столі картинки із зображенням добре знайомих предметів. Дитина бере кар­тинку, не показуючи і не називаючи її, описує характерні ознаки предмета. Всі діти повинні відгадати предмет за описом. Використовуються загадки і під час режимних процесів — в роздягальні, у ванні, спальні. У роздягальні кімнаті під час одяган­ня, або роздягання дітей можна загада­ти загадки про одяг та взуття.

  • Сплели хлівець на четвероовець,
  • А на п'яту вівцю окремо. (Рукавичка)

Під час умивання доцільно викорис­товувати загадки про речі туалету:

  • Що за віконце чарівне,
  • Яке мені показує мене. (Дзеркало)

Таким чином, використання загадок дає змогу виховувати допитливу, вдум­ливу, творчу людину. Загадки збагачу­ють знання дітей, перевіряють рівень інтелектуальної підготовки, вчать мис­лити, обґрунтовувати свої міркування.

Логін: *

Пароль: *